Поради рідним у служінні паліативному пацієнту від Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
1. Пам’ятайте, що близька Вам людина потребує Вашої підтримки, а Ви її. Все повинно бути взаємним.
2. Ваші почуття не можуть бути “правильними” чи “неправильними”, “зрілими” чи незрілими” – це Ваші почуття. Навчіться не звинувачувати себе за них.
3. Ставтеся до хворого з розумінням, терпінням та співчуттям.
4. Хворому потрібно навчатися приймати опіку, а рідним – допомагати так, щоб хворий не почувався постійно безпомічним та залежним від інших.
5. Надавайте можливість хворому виконувати домашні справи, які йому під силу.
6. Дозвольте виражати йому свої почуття і навіть заохочуйте їх.
7. Хворий повинен якомога довше приймати участь у вирішенні питань, що стосується його та сім’ї.
8. Обговорюйте за ініціативою хворого те, що його непокоїть на теперішній час – страх, біль, смерть – це дозволить зменшити відчуття самотності.
9. Навчіться просто слухати, не даючи оцінки.
10. Важливо переживати усі труднощі разом. Група підтримки допоможе в цьому.
11. Не бійтеся поділитися своїми почуттями: один з одним, з іншими членами групи – це дозволить вам зблизитися та розуміти один одного.
12. Частіше обіймайте та торкайтеся до рідної Вам людини.
13. Не намагайтеся впливати на те, що відчуває хворий.
14. Просто запитайте: “Що я можу зробити для тебе зараз?”
15. Помовчіть разом.
16. Заохочуйте здоров’я, активну участь у вирішенні проблеми, а не на хворобу: надайте можливість піклуватися про себе, звертайте увагу на покращення.
17. Підтримуйте, не намагаючись “врятувати”.
18. Розпитайте медичних працівників про особливості хвороби, оволодійте елементарними медичними навиками. Це дозволить Вам почуватися більш впевнено.
19. Участь в групі підтримки, консультації психолога допоможуть створити атмосферу відкритості та безпеки, краще зрозуміти один одного.
